Як живуть кримчани за російської окупації? Хто піклується про жителів Криму?

Як відомо, 19 березня 2014 року була здійснена анексія Криму. Росія радіє, ООН, США і ЄС стурбовані, Україна обурюється. А з Кримом що?

Ні для кого не секрет, що кримчани радісно сприйняли анексію Криму. Звичайно ж, цифра в 96% тих, хто на «Референдумі» Росії сказав «так» — явно фантастична. Але факт того, що більшість кримчан зраділи факту анексії свого півострова Росією, залишається незмінним.

Звичайно, для України незаконне вторгнення збройних формувань стало загрозою національної безпеки та інтересів. До того ж, були порушені норми міжнародного права щодо незмінності, а також недоторканності кордонів і територіальної цілісності держави.

Але давайте подивимося на простих жителів Криму. Взагалі, розмови про міжнародне право, якихось нормах, територіальну цілісність та суверенітет можуть звучати як високі паріння та гасла політиків. Людей цікавить можливість нормально жити і заробляти в державі. Ставши незалежною, Україна отримала чудову можливість скористатися багатствами і кліматом Криму, розвиваючи туризм і, тим самим, даючи можливість людям заробляти. Якщо б ця можливість не була упущена, то кримчани не повелися б на пропаганду і обіцянки кращого життя в Росії. Вони вірили в краще життя при Путіні почасти тому, що незалежна Україна не дала багатьом своїм співгромадянам того, чого вони хотіли. Адже з падінням залізної завіси українці мільйонами виїжджали і продовжують виїжджати на ПМЖ до США, Канади, ЄС та інші розвинені країни в пошуках кращого життя та заробітку.

У Криму, замість розвитку туристичної індустрії, бізнесу та підтримки місцевого населення, політики і державні чиновники кинулися будувати дачі і влаштовувати життя на півострові «під себе». Природно, кримчани були незадоволені таким станом речей, та й по телевізору російські і про-російські канали мовили їм про те, що Росія до них буде ставитися краще, забезпечить їм гідне життя, вкладе гроші в розвиток туризму. І взагалі, у їхній свідомості, Росія виступала в ролі багатого родича, який не залишить своє «чадо» в біді. Поки Україна не займалася не те що Кримом, а й решті своєю територією, жителі Криму стали вірити в багату Росію і в краще життя у цій багатій країні. Мовляв, курорти Криму стануть не гірше, як мінімум, турецьких.

Ігноруючи досвід Придністров’я і Південної Осетії, кримчани повірили Росії. Але що отримали в відповідь? Ніколи ніхто не міг подумати, що життя з Росією стане набагато гірше життя з Україною, в Криму. Маса прикладів порушень прав людини, зростання злочинності, погіршення роботи правоохоронних органів, віджимання українських підприємств на території Криму, наслідки санкцій, утиски інакодумців, зниження рівня безпеки, і, як наслідок, відвідуваності туристами даного регіону. І це далеко не повний список. Кримчани відчули себе ще більш залишеними і забутими. Рівень життя і заробітку значно погіршився. Якщо при Україні, жителі Криму жили погано, то зараз їм просто доводиться виживати. «Ми думали, на референдумі нас захистять від українських фашистів, а натомість прийшли інші, російські фашисти!» — з жахом вигукує підприємниця після того, як її бізнес був незаконно віджатий на користь місцевого чиновника.

«Після референдуму, ми на радощах спалювали українські паспорти, — згадує інший житель Криму, — нам обіцяли хороше життя. А в підсумку, ми за межі України і Росії нікуди виїхати не можемо».

Місцева влада закликає жителів потерпіти. Мовляв, не час думати про себе. Потрібно згуртуватися і працювати, потім заживемо добре. Ось тільки перспективи від подібних закликів не райдужні. Підвищення цін і погіршення рівня життя призупинили ейфорію кримчан, а гасла про «повернення додому в Росію» перестали бути настільки радісними. У підсумку, кримчани, так сподівалися на російську єдність, відчули себе ще більше залишеними і непотрібними.

В цей день, 19 березня, залишається лише закликати жителів Криму до тверезомислення і сподіватися на безкровне повернення Криму додому, в Україну.