Імпічмент президента — чи можливі зміни?

Від зміни доданків мало що змінюється

Вчора, 12-го квітня, «РПЛ» збирала у Верховній Раді підписи під постановою про імпічмент Порошенко. В цьому тривалому політичному «договірняку», «Радикальна партія» шукає для себе вигідний інформаційний привід, не заради справедливості і законності, а винятково для своїх рейтингів.

Важливо інше. Чи призведе імпічмент Порошенка до позитивних змін, які може відчути на собі кожен «пересічний» українець?

Всі колишні президенти, в їх числі і нинішній, повільно, але впевнено підводять Україну до прірви.

Оглядаючись на історію українського інституту президентства, можна з великою впевненістю сказати, що кожен наступний президент України підводить країну до безповоротного краху.

Невеликий екскурс в історію.

Перший президент незалежної України — Леонід Кравчук. Старий номенклатурний працівник, кар’єрно виріс при комунізмі. Людина, з залізобетонним «КПРС»-ним минулим, який так і не зміг вигнати з себе комуніста і стати людиною, яка б дала старт новій незалежній Україні. Не захотів або не зміг. У 1994 році, відмовившись від ядерної зброї, замість ядерної бомби, Україна, з подачі Кравчука, отримала «діряву парасольку». З одного боку, Україна була молодою державою, яке ледве животіла в лещатах кризи, з іншого боку, ядерну зброю можна було продати «дорожче», з можливою перспективою посилення позицій молодої держави на міжнародній арені. Але, при цьому, Кравчук виявився єдиним президентом, який не зміг вляпатися ні в що шалено дурне.

Після нього, понеслася-поїхала...

Кучма. Займався виключно дерибаном держвласності і роздачею її близьким людям по родинним зв’язкам. Кучма дав старт розквіту олігархату. Він же почав підготовку країни до дарування конкретним донецьким пацанам. Наслідок — перший Майдан.

Ющенко (він же "Пасічник«)— людина, що знищила всі мрії і поховала усі надії. При ньому почався розквіт корупції і кумівства. «Пасічник» створив умови для бандитського реваншу.

Наступний — «Проффесор» Янукович — президент, який отримав, мабуть, максимальну кількість прізвиськ щодо себе. Завгар, Зек, Хам, Шапкокрад, Легітимний, — сатира, драма і комедія в одній особі. Став символом приниження національної гідності, правового, економічного і політичного свавілля. Провів підготовку до ліквідації державного суверенітету. Як наслідок, — кривавий Майдан.

І ось, настала черга вінницького «кондитера» Порошенко. На відміну від Януковича, грамотний та багатомовний, але дуже бездарний і катастрофічно жадібний. Втілення боягузтва, безпорадності і безсилля. Загроза самому існуванню українського народу та української нації.

Кожен з вищезазначених, мав усі можливості, важелі влади і просто неймовірний рівень підтримки населення. Але нічого історично видатного зробити не зміг, або не захотів. Порошенко, після затяжної війни за прем’єрське крісло, навіть не може створити свій уряд.

Всі президенти, включаючи нині дійсного, приклади ідеальної бездарності і монументального жадібності. Приклади, від яких Україну постійно лихоманить.

Яке прізвище буде носити наступний президент або наступний прем’єр, за великим рахунком, не так важливо. Сьогоднішні політичні гравці нічим не відрізняються один від одного, крім осіб і набору букв у прізвищі. Всі вони люди однієї системи. І наївно вважати, що «ось він точно не такий, він виведе нас у світле майбутнє». Народ заслуговує на тих правителів, яких обирає.