Ця влада не така як режим Януковича, вона ще гірше.

За два роки в Україні нічого не змінилося. Після падіння режиму Януковича, зміни відбулися, але не в ту сторону, куди хотіли українці.

Нинішня влада абсолютно не нова і не інша, вона продовжує політику бандита Януковича. Після Революції Гідності люди сподівалися, що влада стане більш контрольованою і підзвітною. Відбудеться боротьба з олігархами. Але все лише погіршилося.

Нещодавно Яценюк сказав, що корупція у вищих ешелонах влади вже переможена. Головна проблема — це корупція в дитячих садах і лікарнях. Дуже іронічно звучить це з вуст прем’єр-міністра. Як відомо, «риба гниє з голови». Другий Майдан повинен був стати не метою, а засобом. Вийшло навпаки. При Порошенко чиновники відмовилися від будь-яких соціальних стандартів. Зруйнований якийсь соціальний пакт між владою і народом. Зараз у Яценюка, Порошенка, Гонтарєвої, Авакова є відчуття, що будь-які затягування поясів і все інше вони можуть робити безкарно, називаючи це реформами і соціальними «жертвами» в ім’я вступу України в Євросоюз.

У казнокрадів-популістів немає ніякого бажання переводити активи чиновників, які втекли з країни, у державну власність. Але є бажання перевести ці активи в руки представників «нової» влади. На даний момент, влада з величезною швидкістю втрачає рейтинги і колишні «регіонали» могли б скористатися ситуацією, але не можуть, тому що, власне, їх репутація в очах українців нітрохи не краще.

Справою втікача Януковича ніхто не займається. Тому що четвертий президент дуже багато знає про нинішніх політиків у владі. Займатися ним — справа невдячна. Це як відкрити «скриньку Пандори». Ситуація кругової поруки політичного класу України.

Те, що зараз відбувається на Майдані — промацування ґрунту на предмет того, чи можливі в Україні масові протести. До цього була спроба у вигляді Тарифного майдану. Цей же, приурочений до другої річниці, спроба промацати настрої в суспільстві.

Стало зрозуміло, що люди, в якійсь мірі, ще не до кінця готові виходити на подібні масові протести. Українці налаштовані песимістично з приводу свого майбутнього, не чекають нічого хорошого. І у них є побоювання, що виходом на масові заходи ще сильніше погіршать своє власне становище. Принаймні, люди не готові до протестів з погромами і мародерством.

Через два роки, після Революції Гідності, ми бачимо при владі тих, хто з успіхом продовжує красти і вважати українців «быдломассой», якій можна «впарювати» все що завгодно, під соусом антикорупційних реформ та руху до Європи.